олена (анонімно) ↓
«Рай. Центр» Люко Дашвар: Право на вигадку
Віталій Бабенко ↓
Сьогодні не твоя черга вмирати, або Memento mori!
Віталій Бабенко ↓
Сьогодні не твоя черга вмирати, або Memento mori!
Володимир (анонімно) ↓
«Мед з дікалоном» Юрія Камаєва: на лихих перехрестях волинської історії
zuzuka ↓
«РАН» Ірини Шувалової: На кінчику голки
Аня ↓
«РАН» Ірини Шувалової: На кінчику голки
Книжковий магазин "Читайка" ↓
«Голова Якова»: Бійся, тому що пекло – це інші
Іван (анонімно) ↓
Прем'єр-фест у Тернополі
Анатолий ЯНИ (анонімно) ↓
Презентація двотомника Богдана Мельничука "Суд без суду" та "Зек, Вождь і Гарсія Лорка"
Olesya (анонімно) ↓
Брати Капранови в Тернополі
Люко Дашвар (Ірина Чернова) – журналіст, кіносценарист. Перший роман «Село – не люди» був відзначений премією «Коронація слова–2007», а роман, про який ідеться, – премією «Коронація слова-2008».
Кохання – категорія постійна, і нема цікавішої теми для романіста, ніж кохання, особливо трагічне, пов’язане зі зрадою та смертю. Саме таке кохання присутнє в романах Люко Дашвар.
Коли читаєш «Жарт другий. Квіт папороті», то відчуваєш, ніби поблизу блукають потойбічні тіні М. Гоголя, М. Булгакова, Т. А. Гофмана, навіть Ф. Достоєвського. Книжка, про яку йдеться, – романтична містерія молодої їх послідовниці. Зачарована стежина уяви письменниці веде до фантастично-казкового світу, в якому поряд із людьми діють добрі й лихі духи, вовкулаки, мавки, відьма, Дурень, Смерть, тварини… Ці казкові істоти живуть у романі за своїми власними законами, що часто нагадують людські, а вони, звісно, бувають несправедливими й підступними.
Галина Вдовиченко живе у Львові, працює заступником головного редактора у щоденній газеті «Високий замок». Роман «Пів’яблука», про який ідеться, відзначений оргкомітетом Всеукраїнського конкурсу романів, кіносценаріїв та п’єс «Коронація слова – 2008».
Артем Чех – киянин, за освітою – соціолог, автор чотирьох прозових книг, переможець у конкурсі «Міський молодіжний роман 2007».
Сьогочасна молодіжна проза різко знизила планку психологічного віку і письменника, і читача. Але в умовах наростаючої агресивної інфантильності все-таки вирізняються художні індивідуальності. Повість, про яку йдеться, написав молодий прозаїк, який навряд чи пам’ятає совєцьку добу. Трагічна антиутопія оповіді не має «ґрунту під ногами», і тому, безперечно, проглядаються запозичення, зокрема, кіношні паралелі
Новий роман Софії Майданської «Сподіваюся на Тебе» – це містерія, коли крізь слова звучить музика споминів, це коштовність, яку зберігає людська пам’ять, а «пам'ять – це тиха присутність любові, тінь якої завжди стоятиме за вашою спиною». Сюжетом роману є історія кохання головних героїв Богдана та Єви: історія довга, бо охоплює спільне дитинство, довгу розлуку, окремішне життя кожного, ...
ПІЩАНИЙ ДІМ ДЛЯ ЛЯЛЬОК Маріанна Кіяновська. СТЕЖКА ВЗДОВЖ РІКИ: Новели. – К.: Факт, 2008. – 240 с. Маріанна Кіяновська живе і працює у Львові. Вона є авторкою шести збірок поезій, перекладач, есеїст, літературний критик і літературознавець. Книга, про яку йдеться, – перша прозова спроба. У збірнику шість новел. Читати прозу письменниці нелегко, непросто. Око, ...
Антон Санченко – киянин, що народився в Херсоні. Автор збірок оповідань «Вызывной канал» (Київ, 2008) та «Баркароли» (Київ, «Факт», 2008). Автор визначив жанр свого нового опусу «Весілля з Європою» як роман-придибашка. Правда, що то за новотвір – придибашка, я не зовсім зрозуміла (можливо, від слова придибенція?), але я зрозуміла головне – Антон Санченко написав дуже смішний твір.
