"Сьогодні не твоя черга вмирати,або Memento mori!" – на мій погляд, автор рецензії занадто акцентує увагу на слові "вмирання" з назви книги. Читаючи цей твір, відчуваєш, звичайно, подих вічності, у тому числі, й сморід тління. Але основне, що привертає увагу – це ота "проза життя", яку не приховати ніякою складною формою подачі мистецького матеріалу, ніякими сюжетними зворотами-поворотами. Тобто, я вважаю, авторові вдалося досягти такої для багатьох письменників бажаної, але для більшості майже недосяжної виразності і життєвості, які мають викликати у читача почуття співпереживання, навіть співучасті. І форма твору тільки спочатку може викликати здивування. А потім настає прозріння – адже це своєрідний імпресіонізм у прозі, можливо навіть і своєрідний штрих-код, яким закодовано Мистецтво Життя. Потрібно тільки зуміти його розшифрувати...

Cьогодні мене було приємно шоковано – пані Тетяна Дігай у своїй рецензії відгадала майже всі мої загадки. Дякую Вам, уважний читачу! Рецензія хоч і суперфахова, але тепла.
Cьогодні мене було неприємно шоковано – із Клайпеди надійшла звістка, що Вітас Кріштопайтіс із новели "Вінок сонетів" помер ще 2009 року. Він не встиг прочитати цієї книги. Відійшов... А паролем для відправлення цього тексту машина обрала high...
Там уже так багато наших...

Пане Володимире, щиро дякую за добре слово про мою робітню!
А мій чоловік жартує: "Від твоєї забави – одні збитки", бо дійсно, щорічно купляю до сотні книжок. Але люблю свою справу і прагну досконалості. Якщо це помітно, то я щаслива людина!
З повагою Т. Д.

Велике спасибі! Я дуже-дуже захоплююся поезією цього автора. На жаль, в Харкові досить важко дістати його останні твори. Навіть у державній бібліотеці є лише дві-три збірки.

А де можна придбати книжки Павла Гірника?

Прочитала і роман, і рецензію з цікавістю.
Сама належу до покоління "молодих героїв", тому трохи інакше, ніж пані Тетяна, побачила чи відчула роман.
Хочу заперечити по двом пунктам.
– на мій погляд автор зовсім не займається "аналізом поведінки молодих героїв", бо взагаллі не судить і не оцінює, а просто розповідає і дає змогу робити власні висновки.
– Про "все закінчилося ідеально добре. І це – єдиний недолік роману" – :-))) А мені здалося, що все зовсім не закінчилось, а для когось тільки почалось! Авторка залишає нам думати про долі героїв самим. А хіба було б краще отримати на 300-й сторінці "tragic end" замість "happy"?!
Хоча, взагалі рецензія цікава. Просто я не вмію писати рецензій :-)))
А ще – після цього роману починаєш краще розуміти часи "совка" і наших мам, а дещо здається зовсім безглуздо-нереальним в тих часах.
Отакі думки.

Україна справді в диму.
Добре, що Павлюк пише не лише про природу і кохання, а й потужну і людяну соціальну лірику.
Тетяна Дігай це відчула як Жінка, як Критик.

а-от поезії внього справді сильні, і блогер він цікавий

Тетяно, доброго дня! Ми домовились із керівництвом "Коронації слова" про нашу з вами співпрацю. Напишіть мені, будь ласка, на адресу chesterton собака rambler крапка ru ,і я розповім вам про всі умови.

Кваліфікована і водночас цікава рецензія. Таких мало. Незважаючи на критику, захотілося прочитати книжку. Я чув як Пантюк читає вірші – і це дуже сильно. А от його прози поки не читав.

Мені книжка і сподобалась, і не сподобалась одночасно. Вважаю, що Пів'яблука книжка краща!
"Без сумніву, вся ексклюзивна інформація дослідника є цікавою, але, гадаю, що органічно ввести її (інформацію) в образну тканину роману письменниці не зовсім вдалося, хоча в цьому напрямі зроблено багато" – погоджуюсь на всі 100 %, мені та інформація видалася штучно "вліпленою".
Втім, хочеться, щоб письменниця писала і далі!!! мова "смачнюща" і навіть нудність (для мене) описів вовчого життя не змусили покинути цю історію, хоча й історія видалася доволі звичайною. Але, безперечно, якась магія у пані Галі є :)

Поважаю Сергія,дуже симпатична особистість.Був на зустрічі, не прямій,з ним.Бажаю співпраці й дружби. Як можещ – посприяй!

Нікому не розказуй! А то комісія з моралі заборонить книжку!