
олена (анонімно) ↓
«Рай. Центр» Люко Дашвар: Право на вигадку
Віталій Бабенко ↓
Сьогодні не твоя черга вмирати, або Memento mori!
Віталій Бабенко ↓
Сьогодні не твоя черга вмирати, або Memento mori!
Володимир (анонімно) ↓
«Мед з дікалоном» Юрія Камаєва: на лихих перехрестях волинської історії
zuzuka ↓
«РАН» Ірини Шувалової: На кінчику голки
Аня ↓
«РАН» Ірини Шувалової: На кінчику голки
Книжковий магазин "Читайка" ↓
«Голова Якова»: Бійся, тому що пекло – це інші
Іван (анонімно) ↓
Прем'єр-фест у Тернополі
Анатолий ЯНИ (анонімно) ↓
Презентація двотомника Богдана Мельничука "Суд без суду" та "Зек, Вождь і Гарсія Лорка"
Olesya (анонімно) ↓
Брати Капранови в Тернополі
Ірина Шувалова – молода киянка, за освітою філософ, авторка численних публікацій у відомих українських журналах, її вірші перекладено кількома європейськими мовами. Збірка поезій «Ран» – дебютна, але вже лауреатна – І премія «Смолоскипу» 2010 року. У післямові, котра сама по собі є взірцево-досконалим прикладом рецензії, Маріанна Кіяновська, зокрема, пише, що переконана «у глибокій невипадковості цієї книжки» і арґументовано доводить, чому саме так вважає.
Василь Карп’юк привернув мою увагу насамперед як лауреат україно-німецької премії ім. О. Гончара, тому, коли він невдовзі був гостем спілчанського «Літературного четверга», котрі модерує у Тернополі Наталка Пасічник, я зі зрозумілою цікавістю познайомилася з молодим поетом. А Брустури – це місце на Прикарпатті, про яке знають хіба що географи.