Там,де є діамант таланту,коментарі - порошини самопохвали.

а обкладинка в цієї "справжньої поезії" схляцана з одного художника, Франція, 20ті роки. прикро.

Пані Тетяно, дякую Вам за черговий відгук на мій черговий роман! Але, перепрошую, Ви, мабуть, не дочитали його до кінця. Адже наприкінці роману моя героїня таки знаходить і себе, і любов до себе (до інших теж), і надію. Отже, не все так безнадійно, як Ви думаєте... :-)

Ще не дочитала,але напишу,бо забуду потім. Мені подобаються ваші тексти.

Вітражі прочитала за добу. Насамперед видалося, що цей роман пані Іванцової таки якісніший за попередній. Маю на увазі значно ліпшу мову та форму викладу. Текст читався швидко, бо написаний лаконічно, доступно...
Приємно вразили деякі оригінальності, приміром, цікаво було прочитати французьку приказку: "Вранішній павук – до смутку, павук в обід – клопіт, павук увечері – надія". Або й ось такий моент, що зачепив і повіяв теплом: "Павучок десь сховався. Поліна посміхнулась, усвідомивши, що живе в цій дивній квартирі не сама. Цікаво – той павучок дівчинка чи хлопчик?.."
Загалом письменниця й цього разу постала у ролі, про яку сама зізнається, мовляв, я не хочу бути вискочкою, мені приємніше почуватися такою, як усі... Себто і в текстах намагається не зраджувати легкості, позитиву, світла, несподіваного, проте хепі-енду:)))
А ось іще - чому саме "Вітражі": "Дивно… Цей програмер жив колись в тій самій квартирі. Спав на тому самому ліжку. Може, ще й укривався тою самою картатою ковдрою? У Поліни виникла навіть якась ревність, бо ковдра, хоч і була на перший погляд дивною, та чимось скидалась на вітражі, зібрані з неправильних різнокольорових шматочків скла, які врешті решт утворювали єдину картину. А може, була схожа на її життя…"
Удачі Вам, пані Мілочко!:)

добрий день,я хочу запропонувати вам друкуватися у нас! будем раді працювати з мрлодими письменниками.Якщо Вас цікавить пропозиція напишіть мені.

Відвідав концерт пана Віктора і мушу сказати що отримав задоволення слухаючи його, позаяк не часто відбуваються такі концерти, а крім того не було спогадів про братні народи, політичні акції і таке інше, чим часто наповнені зараз концерти і виступи - була просто гра на бандурі і спокійна врівноважена та цікава розмова про неї. Побільше б таких виступів, бандура і бандуристи це ж наша національна особливість.

http://vkontakte.ru/club100532 85

Як то нема друзів, пані Тетяно? Інтригуєте. Чи релаксуєте? У талановитої і всесторонньої людини, яка щира до інших людей і не шкодує на них доброго слова, не може не бути друзів. Інша справа що друзі можуть бути різні. Та найщиріші ті,котрі не лізуть в душу, не кличуть на чарку, а просто читають тебе... І часом освідчуються в платонічній читацькій любові, не набиваючись у друзі. Але ти їхгню присутність відчуваєш біля себе завжди, навіть у тіснім колі "друзів" і в ще густішім частоколі частоколі лютих ворогів. Хіба, Таню, не так? Перепрошую за спонтанний візит на Ваш сайт. Але було приємно поспілкуватися. До звязку.

Рекомендую відвідати Sevama-фест! Сонячні враження і цікаві знайомства гарантовані ;) Я, на жаль, не матиму змоги потрапити на цьогорічний фест, але від минулих лишились чудові згадки.
Гарного усім севаміння!

Дякую, пані Богдано, за приємний коментар. Удачі!

"Сьогодні не твоя черга вмирати,або Memento mori!" – на мій погляд, автор рецензії занадто акцентує увагу на слові "вмирання" з назви книги. Читаючи цей твір, відчуваєш, звичайно, подих вічності, у тому числі, й сморід тління. Але основне, що привертає увагу – це ота "проза життя", яку не приховати ніякою складною формою подачі мистецького матеріалу, ніякими сюжетними зворотами-поворотами. Тобто, я вважаю, авторові вдалося досягти такої для багатьох письменників бажаної, але для більшості майже недосяжної виразності і життєвості, які мають викликати у читача почуття співпереживання, навіть співучасті. І форма твору тільки спочатку може викликати здивування. А потім настає прозріння – адже це своєрідний імпресіонізм у прозі, можливо навіть і своєрідний штрих-код, яким закодовано Мистецтво Життя. Потрібно тільки зуміти його розшифрувати...