Після непоганої "Мізерії" чекав багато від нової книжки Антиповича. Початок дуже гарний, заінтригував, а далі - суцільні розчарування. Враження таке, що книжку розпочато, але не завершено, чи дописувалась вона поспіхом, абияк.

Власне кажучи, я не зазіхаю на право кожного бути собою. Я більше сумніваюся в собі - турбує, що не розумію мистецтва з матюками. Щиро хочу - і не розумію, хоч плач...
Мені здається також, що піар Карпи аж занадто агресивний. Відчуваю себе трішечки неповноцінним, оскільки не думаю, що тексти пані Ірени є шедеврами.
А взагалі мені її дещо жаль. В неї стільки комплексів і вона їх так самовіддано воює.

Дуже люблю спостерігати за Карпою в шоу Савіка Шустера. Вона так мило настовбурчує голову в бік співрозмовника. Щосили намагається його зрозуміти...
Я також намагався зрозуміти книжки Ірени. Щось дуже важко дається мені цей сучукрліт...
Стосовно матюків, то життя взагалі важко описати без них. Це дано далеко не кожному. Сподіваюсь, що пані Ірена ще в дорозі до цього дару ...
А ще якось на каналі УТ-1 в сюжеті, де Карпа ділилась своїми думками щодо легалізації легких наркотиків, були красномовні титри - мисткиня.
Тобто, я майже спокійний за українське мистецтво.
З повагою
Сергій

Ви, пане Кокотюхо, точно так можете! Хай живе ремесло писання :)))

Овва! То критичні відгуки мають бути всуціль позитивними?! Утвердженням такої позиції Ви цей багатостраждальний книжковий бізнес просто вбиваєте. А заразом -- намагаєтесь зашкодити літературі..

Пане Сергію, прошу звертатися до мене, називаючи моє ім'я.

Пані, не переймайтеся - у дяді Васі так заведено, що всі "чотні" - погані, а "не чотні" - хороші.

Давайте дивитися:

Сліпий дощ - погано;
Дикі квіти - супер;
Осінь за щокою - погано (хоча мені особисто подобається оповідь про малюка і Арсена);
Клітка для неба - добре (особливо "Кенгуру розміром із цвіркуна".
Жінка зі снігу - погано..

Хоча, насправді, Слапчука знаю, як геніальнішого поета і (!!) казкаря сучасності. Дарма тільки більшість його книжок доводиться відшукувати і викупати по бібліотеками і гастрономам Волинської Області.

Дякую за підтримку, повністю з Вами погоджуюся. Ірена Карпа не знає,не розуміє різниці між реальною та художньою правдами, бо, на мою думку, неграмотна. А якби вчилася так, як треба, то знала би, що художній опис - це не фотографія реальності, а її творче осмислення. Повторюся: перестань Ірена Карпа матюкатися у своїх так званих творах, то й видавництва, і такого ж сміттєбакового рівня фанати покинуть її на другий день,бо вона тримає їх тільки матюками.

Т. Д.

Дякую п.Віро за комент.За мене відповідає І.Карпа:
"Добло і зло" останнє речення на сторінці 25.Читайте і насолджуйтесь!

Дорога Тетяно Дігай, не пишіть більше ні про які книжки взагалі, я вас дуже прошу.

гм. яка працелюбна дєвушка. не полінувалась порахувати відсоток цитат стосовно тексту. хоча, нмд, є цікавіші моменти прикладання сил. наприклад, зареєструватись, аби все ж вести більш конструктивний діалог. а то й написати власний невеликий відгук на книжку. хоча б у коментарі.

а ще б, наприклад, можна було зауважити дуже влучні спостереження авторки рецензії, такі як "я визначила б сюжет (повісті) як розгорнуту метафору постколоніальної України", або "покоління, яке пережило розпад імперії, подорослішало".

Я твори Люко Дашвар не читав і читати не збираюся. Українська письменниця, яка приходить на прямий ефір на українському радіо ЕРА ФМ і спілкується з україномовною ведучою виключно російською мовою (таке мало місце на передачі "Книжковий базар" десь на початку літа), викликає недовіру - тепер от і рецензенти пишуть, що продукт у неї виходить штучний:(
Щодо редакторської праці. Якось розкажу про свій досвід редагування художньої книжки, а тут скажу лишень таке: за власне літредакторською працею (пунктуація, стилістика, помилки) і в такі терміни вичитки, яких хоче видавництво, буває ніколи замислитися над психологічними "ляпами" книжки. Тим більше коли кількість таких, ну... занадто довільних психологічних припущень чимала, і на багатьох із них тримається сюжет. Тут уже справді, ніж правити, краще сісти й написати спочатку.
Проблема тут, можливо, не стільки в редакторах, скільки у видавцях і промоційній політиці. Наші видавці стали вважати розважальний "формат" більш комерційно привабливим, і ось уже у відповідному напрямі зорієнтовано і авторів, і читачів. Безумовно, вдумлива та якісна робота над твором, зокрема, над психологізмом, тут страждає.
Щодо кола читання, то ось навесні видавництво "Фоліо" видало дуже авторитетну книжку - Б. Спок. Дитина та догляд за нею. Книженція чимала, і крім блоку суто практичних порад з догляду за дитиною (хай не вводить в оману назва) там є чималий і доволі грамотний блок з дитячої психології та стосунків у сім"ї. Знаючи дитячу психологію, легше розібратися й в "дорослій" психології.